Віньковецька громада теж має свій “Бабин яр" .
29–30 вересня виповниться 80 років, відколи у Бабиному Яру в Києві були вбиті перші жертви нацистської політики винищення – майже 34 тисячі київських євреїв. У 2021 році, у 80-ті роковини трагедії, ми вшануємо пам’ять десятків тисяч розстріляних.
Масові розстріли в Бабиному Яру розпочалися відразу після вступу нацистів та їхніх союзників до Києва у вересні 1941 року і відбувалися чи не щоденно до завершення окупації Києва.
Маховик смерті забрав упродовж 1941-1943 років життя близько 100 тисяч людей – євреїв, ромів, полонених червоноармійців, пацієнтів психіатричної лікарні, цивільних заручників, українських націоналістів і радянських партизанів, в’язнів Сирецького концтабору.
Нацистська операція в Бабиному Яру 29–30 вересня стала однією з наймасштабніших каральних акцій Другої світової війни. Більшість населених пунктів України мають свої більші чи менші “бабині яри” – місця нацистських розстрілів євреїв та інших жертв.
Віньковецька громада теж має свій “Бабин яр" . За данними дослідника О.Й.Круглова в Урочищі Закопи у смт.Віньківці у вівторок 14 квітня 1942 року було розстріляно 1975 євреїв.
В суботу 9 травня 1942 року у Віньківцях було розстріляно 450 євреїв.
6 серпня 1942 року розстріляно 703 євреї із Віньковець та Зінькова.
Також "Бабин яр" є і в с.Станіславівка (Зіньківська громада), де загинули євреї із Віньковецької та Зіньківської громад.
Професор І.В. Рибак писав, про трагічну долю євреїв Віньковець та Зінькова- влітку 1942 року – вони були розстріляні.
"Перший масовий розстріл відбувся 9 травня 1942 року. Євреїв вигнали з гетто, вишикувала в колону і повели в напрямку Станіславівки, де в яру і розстріляли."
Ілля Абрамович у своїй книзі спогадів розповів, що приречених посадили на землю неподалік яру, біля якого за кілька метрів прилаштувався есесівець з кулеметом :
«Він підстелив плащ-палатку,ліг,поправив сошники, зробив контрольну пристрілку і почалося. Ударами прикладів поліцаї підняли із землі п’ять чоловік, наказали їм роздягтися і поставили обличчям до яру. Коротка черга і п’ять тіл – летять у яр. І так п’ятірка за п’ятіркою, і все це під страшні крики смертників, мольбу жінок, вереск молодих матерів, які йшли в могилу з грудними дітьми, який переривався лише тоді, коли остання група падала в яму, зметена кулеметною чергою."
Він, же Ілля Абрамович називає число страчених- 600.
Після першого погрому літом розстріляли ще 1200 чоловік. Працездатних чоловіків, що уціліли, перепровадили до трудового табору у Лезнєво і використовували на різних роботах. Напівголодні вони важко працювали на дорожніх роботах і гинули від непосильної праці, хвороб, розстрілів.
З числа євреїв, які залишилися на окупованих територіях залишилося 2-3 %"
Минуло 79 років з часу масового знищення єврейського населення Зінькова, Віньковець та інших населених пунктів. А рана не гоїться, досі болить. Особливо-у нащадків невинно убієнних, тих, хто опинився на фронті, в евакуації, врятувався. Потрібно зберігати пам’ять та правду про Холокост, передавати з покоління в покоління.
Матеріали взято :
Віньковеччина : історія,культура,духовність. Матеріали наукової історико-краєзнавчої конференції 15-16 листопада 2019 р.
Круглов А. Хроника Холокоста в Украине.— Днепропетровск: Центр «Ткума»; Запорожье: Премьер, 2004. — 208 с.
Петро Староста "За горизонтом болю"
