ВРУЧЕННЯ ДЕРЖАВНИХ НАГОРОД ПОСМЕРТНО
25 лютого у закладах освіти Віньковецької громади відбулися церемонії передачі державних нагород родинам полеглих Захисників України — жителів Віньковеччини.
У стінах навчальних закладів, де колись навчалися Герої, зібралися здобувачі освіти, педагоги, керівники закладів та представники області та громади, аби вшанувати пам’ять загиблих і передати державні нагороди їхнім родинам.
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно) солдату Ступницькому Володимиру Володимировичу.
Церемонія передачі відбулася у Віньковецькому ліцеї.
Володимир Ступницький народився 17 липня 1978 року у селищі Березнегувате Миколаївської області, однак усе дитинство провів на Віньковеччині. Навчався у місцевій школі, здобув фах механізатора в Говорівському училищі. Працював на Віньковецькому маслосирзаводі, користувався повагою серед колег та односельців.
Під час війни став на захист України. Згодом зник безвісти.
10 листопада 2024 року загинув поблизу села Антонівка Покровського району Донецької області.
У серпні 2025 року Герой назавжди повернувся до рідного дому.
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно) старшому матросу Канарчику Юрію Ярославовичу.
У приміщенні Охрімовецького ліцею відбулася церемонія передачі державної нагороди — ордена «За мужність» III ступеня (посмертно).
Юрій Канарчик народився у квітні 1984 року в селі Охрімівці. Навчався в Охрімовецькій школі. Після строкової служби проходив військову службу за контрактом. Був старшим механіком-водієм у військовій частині А0610, згодом — стрільцем у військовій частині А1877.
У 2015–2016 роках брав участь у бойових діях у зоні АТО.
26 лютого 2022 року був призваний до 7 бригади тактичної авіації Повітряних сил ЗСУ. З перших днів повномасштабного вторгнення і до останнього дня життя захищав незалежність України.
Загинув 7 серпня 2025 року на Запорізькому напрямку
Комбатантський хрест (посмертно) сержанту Коцуру Володимиру Петровичу.
Нагороду було передано у стінах Охрімовецької школи.
Володимир Коцур народився 28 вересня 1971 року в селі Слобідка-Охрімовецька. Закінчив Слобідко-Охрімовецьку школу, навчався у Барському СПТУ-8 (нині — Барський професійний будівельний ліцей).
Працював у будівельній галузі, проходив строкову службу в армії, зокрема три роки служив у Німеччині, де отримав подяки та відзнаки. Після служби працював у сільському господарстві, згодом — на будівництві у Києві.
6 березня 2022 року став на захист України. Служив у 68 Єгерській бригаді на посаді зв’язківця.
Загинув 5 вересня 2022 року на Запорізькому напрямку.
Комбатантський хрест (посмертно) старшому матросу Осіну Віктору Миколайовичу.
Нагороду передано у Дашковецькому ліцеї.
Віктор Осін народився 30 травня 1994 року в селі Дашківці. Навчався у Дашковецькому НВК І–ІІІ ступенів. У 2009–2012 роках здобув фах тракториста-машиніста та слюсаря з ремонту сільськогосподарської техніки у Говорівському ПТУ.
У 2015–2016 роках проходив службу в Національній гвардії України.
10 березня 2022 року був мобілізований Віньковецьким РТЦК та СП.
Служив старшим матросом у військовій частині А0216, оператором зенітного ракетного взводу 35 бригади морської піхоти. Захищав Україну на Одеському, Донецькому, Миколаївському та Херсонському напрямках.
Загинув 12 січня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Інгулець Херсонської області.
